гроші · оновлено 12 жовтня 2026
Тут нема за що платити
Передплати, банерів і збору пожертв у Vemoralinu немає. Сайт утримують самі автори, і кожен читач бачить ті самі тексти в повному обсязі.
Одним реченням?
Журнал існує, щоб писати, а не щоб торгувати. Тому грошей від читачів він не бере: разово, щомісяця чи у формі «підтримки». Тексти відкриті для всіх і такими лишаться.
Чому тут нема куди платити?
Оплата потрібна там, де є що купити. На сайті ви не знайдете кошика, платіжних полів, банківських реквізитів чи інтеграції з платіжними системами. Таким його задумали ще до запуску, і змінювати це ми не плануємо.
Яка з цього користь вам?
- Кожен відкриває ті самі сторінки: преміум-розділів не існує.
- Поля для номера картки тут просто немає.
- Пробних тижнів, які згодом стають платними, у нас не буває.
- Рахунків і нагадувань про оплату ми не надсилаємо.
Як розпізнати підробку?
Побачили пропозицію «оплатити доступ до Vemoralinu», «купити статті» чи «продовжити підписку»? Її писали не ми. Партнерів, агентів чи посередників, які брали б гроші замість нас, у журналу немає. Справжній сайт — лише vemoralinu.com, редакційна пошта — лише lyst@vemoralinu.com.
Перешліть нам посилання або знімок екрана такої пропозиції: це допоможе поскаржитися на підробку там, де її розмістили.
Хто тоді оплачує сайт?
Склад, закупівлі й штат працівників журналу не потрібні. За домен і хостинг автори платять власними грошима — щомісяця це приблизно як два кілограми сушні на узвар. Тож питання заробітку ми перед собою навіть не ставили.
Банери та партнерські посилання?
Рекламних блоків на сторінках немає, як і посилань, за якими нам капав би відсоток. Посуд у статтях описуємо за матеріалом, об’ємом і формою — без логотипів.
Що, як колись усе зміниться?
Якщо колись запустимо щось платне, то окремим проєктом із чіткою позначкою, а все вже опубліковане лишиться у вільному доступі. Заднім числом умови ми не змінюватимемо. Запитання — на lyst@vemoralinu.com; варто також переглянути сторінки якщо гроші зникли та читайте одразу.